ВРІ́ВНІ (УРІ́ВНІ), присл. Те саме, що врі́вень. Його квач прийшовся якраз урівні з червоним капелюшиком Алли Михайлівни, так що мало не лишив на ньому зеленого листочка (Л. Укр., III, 1952, 605); Ліс Стояв уже врівні з хмарами (Жур., Вечір.., 1958, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 759.