ВРО́ЗРІЗ (УРО́ЗРІЗ), присл. Нарізно, розрізнено, не вкупі. Левенці скакали врозріз між двох таборів, і визначити зразу, на кого вдарять, було неможливо (Панч, Гомон. Україна, 1954, 239); * Образно. Не цвітуть укупі рожа та нарцис: Мудрість і багатство — все ідуть врозріз (Крим., Вибр., 1965, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 760.