ВРО́ЗДРІБ (УРО́ЗДРІБ), присл. 1. Окремо один від одного; нарізно. [Овлур:] Бачиш, тут сим шляхом нині Якісь їздці незвіснії [невідомі] спішать То вроздріб, то купками (Фр., IX, 1952, 237); — Чутки ходять, що в місті бунтують робочі, дружно за себе стоять, не те, що ми — уроздріб, хто в горох, а хто в сочевицю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 43).

2. торг. Поштучно; протилежне оптом. Видання минулого року купували вроздріб і цілими бібліотечками (Смолич, III, 1959, 466); Останнім часом передплата на "Вітчизну" зросла, добре розходиться журнал і вроздріб (Літ. Укр., 4.VI 1965, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 760.