ВРО́ЗГІ́Н (УРО́ЗГІ́Н), присл., с. г. Від меж до середини лану (про оранку); протилежне всклад. Цією машиною [начіпна машина ПУН-1,7] можна орати всклад і врозгін (Колг. Укр., 4, 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 760.