ВРИСТЬ (УРИ́СТЬ), присл. Те саме, що ри́ссю. Ішли танкісти, мчалася кіннота.. Кіннота — вристь! Пілоти — в небеса! (Мал., І, 1956, 157); [Головнокомандувач:] Ось вістовник біжить із гір уристь; Якби він нам приніс хорошу вість! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 405).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 759.