ВРАЖІ́ННЯ, я, с. Те саме, що вра́ження 1. Мислі його, придавлені ваготою всіх нинішніх вражінь, зразу рвалися і путались (Фр., І, 1955, 292); Пишу до Вас [О. Кобилянської] під свіжим вражінням од Вашої повісті "Земля" (Коцюб., III, 1956, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 757.