ВРА́ЖЕНИЙ ¹ (УРА́ЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вра́зити¹. Глядачі були вражені спектаклем, як ніколи в житті (Ільч., Серце жде, 1939, 386); Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки (Мирний, III, 1954, 358).

ВРА́ЖЕНИЙ² див. ура́жений ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 757.