ВРАЖА́ЮЧЕ. Присл. до вража́ючий. Була вона не така вже вражаюче красива, зовсім ні (Собко, Срібний корабель, 1961, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 757.