ВПІВГО́ЛОСА (УПІВГО́ЛОСА), присл. Не на повний голос; стиха. Парубки зібрались.. і впівголоса співають якоїсь пісні (Кроп., II, 1958, 401); Вся дальша розмова ведеться впівголоса, ледве коли чутно її іншим (Л. Укр., II, 1951, 429); — Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум (Гончар, Таврія.., 1957, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 751.