ВПРО́СТЯЖ (УПРО́СТЯЖ), ВПРО́ТЯЖ (УПРО́ТЯЖ), присл. Один за одним у запряжці (про коней і т. ін.); цугом. Через два дні дві пари волів впростяж привезли до Балабухи на подвір’я прездорову махину (Н.-Лев., III, 1956, 211); Семенові непоганим видалось мати "двір" високий, мов дзвіницю, а їздити впротяж баскими кіньми (Коцюб., І, 1955, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 755.