ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ), присл., розм. Скільки завгодно; досхочу, вволю. Коні їдять овес уприпуст (Сл. Гр.); Та ще хтось пустив провокаційну чутку, ніби попадя у великий піст їла скоромне, яке вона одержувала вприпуст з закритого попівського розподільника (Довж., II, 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 755.