ВПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. впра́вний¹. З погляду формального мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні (Фр., XVI, 1955, 107); Навчись майстерності такій, щоб у твоїй руці легкій з’явилась вправність і завжди був точний зір в очах (Уп., Вітчизна миру, 1951, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 754.