ВПРАВЛЯ́ТИСЯ¹ (УПРАВЛЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., ВПРА́ВИТИСЯ, иться, док. 1. мед. Ставати вправленим.

2. тільки недок. Пас. до вправля́ти¹.

ВПРАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., у чому. 1. також із чого. Розвивати в собі певні якості, навички систематичною працею, тренуванням. — Я дуже зайнятий студіями… Крім того, даю лекції, вправляюсь сам багато в музиці… (Коб., III, 1956, 91); — Патер Алоїзій навмисне водить мене до Жолкєвських вправлятися з латині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 144); Дехто спав, інші вправлялися в стрільбі (Воскр., Весна.., 1939, 59); // Робити певні вправи на спортивних приладах. Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах вправлялися школярі (Донч., IV, 1957, 361).

2. ірон. Займатися чим-небудь. Вони [куркулі] вже, напевно, десь там стоять на могилі, позадиравши голови, і справляються в саркастичних дотепах… (Довж., I, 1958, 82).

ВПРАВЛЯ́ТИСЯ³ див. управля́тися¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 754.