ВПРА́ВЛЕНИЙ¹ (УПРА́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до впра́вити ¹. Ставок блищить на сонці, неначе дзеркало, вправлене в срібні рами (Н.-Лев., II, 1956, 27); Вправлене ребро заростає, рана на грудях затягується (Коз., Гарячі руки, 1960, 162).

ВПРА́ВЛЕНИЙ² див. упра́влений¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 754.