ВПОЛОВИ́НУ (УПОЛОВИ́НУ), присл., рідко. Те саме, що наполови́ну. Марія була молодша від нього вполовину (Загреб., Спека, 1961, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 753.