ВПЕРЕГІ́Н (УПЕРЕГІ́Н), присл., розм. Те саме, що навви́передки. Гудки на станції веселі Кричали вітру вперегін (Мал., Любов, 1946, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 748.