ВПЕ́РВЕ (УПЕ́РВЕ), присл., діал. Уперше. — Я тебе вперве бачу у вічі, — сказала Василина (Н.-Лев., II, 1956, 112); Чи згадуєш, як ми колись Зійшлись на розмову гарячу? Тоді я ще вперве тебе, Незнану землячку, побачив (Сам., І, 1958, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 748.