ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч. Те саме, що ві́йсько; вояцтво. Надута, горда, зла личина 3 великим воїнством [іде] (Котл., І, 1952, 149); Стоять вони [могили], як вічний пам’ятник древньому воїнству (Собко, Шлях.., 1948, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 725.

Воїнство, ва, с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з’явилось. К. Псал. 74.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 249.