Про УКРЛІТ.ORG

воєначальник

ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Командувач, полководець. Воєначальники С. Потоцький і Шемберг попали в полон до козаків (Іст. УРСР, І, 1953, 221); Попудренко розумів, що в цьому рейді він здав складний іспит на воєначальника великого партизанського з’єднання (Шер., В партиз. загонах, 1947, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 723.

вгору