ВОЯ́ЦТВО, а, с., збірн. 1. Вояки. — Воєводо і вояцтво! Ви гуляєте, орли, А наш Київ, наче хмари. Печеніги облягли (Олесь, Вибр., 1958, 350); Зібравши чималий гурт найодчайдушнішого вояцтва,.. Тарас склав султанові.. відповідь на його грізне послання (Довж., І, 1958, 231).

2. Те саме, що воя́ччина. О Пруссіє Східна, розсадник біди, Вояцтва кубло, кріпосництва фортеця! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 747.