ВОЯ́Ж, у, ч., заст., ірон. Подорож. З благословіння свого начальства Ціденко зразу ж подався у.. вояж (Рад. Укр., 14.XII 1960, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 747.