ВО́ХРА, и, ж. Природна мінеральна фарба червоно-брунатного або жовтого кольору. В обох могильниках с. Василівки деякі кістяки посипані червоною вохрою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 34); * Образно. Осінь змережила землю мазками вохри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 746.