ВОСЬМУ́ХА, и, ж., розм., заст. Те саме, що восьму́шка 1. Він, сьому випивши восьмуху, Наслідки з кварти виливав (Котл., І, 1952, 69); Дехто й до шинку навідався, восьмуху задавив на радощах (Мирний, IV, 1955, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 745.

Восьмуха, хи, ж. Осьмушка, осьмая часть чего-либо (земельн. участка, кварты и пр.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 257.

восьму́ха див. осьми́на.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 118.