ВОСЕНИ́, присл. Тоді, коли буває осінь, осінньої пори. Ранній світ борюкається з туманом, з дощем, з хмарами,.. вогко, мокро і важко. Так бува тілько восени (Мирний, IV, 1955, 89); По полях ми з Вишнею бродили Восени,.. І бур’ян пожовклий, посивілий Під ногами срібно хрупостів (Рильський, Голос. осінь, 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 743.