ВОРУШІ́ННЯ, я, с 1. Дія за знач. воруши́ти і воруши́тися. Сінозбиральні машини добирають і використовують так, щоб виключалось надмірне ворушіння, перекладання.. сіна (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 246).

2. розм., рідко. Те саме, що метушня́ 1. В домі почалось ворушіння та біганина (Н.-Лев., IV, 1956, 556).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 743.