ВОРУХЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рухли́вий. Низько у небі стримить.. пізній місяць.. Через його спотикаються хмаринки,.. ворухливі, як рибки (Вас., II, 1959, 263); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (Коп., Вибр., 1953, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 742.

Ворухливий, а, е. Подвижной; безпокойный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 256.