ВОРУХКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий. Наливайко дмухнув на ворухкий язичок вогню лойового каганця (Ле, Наливайко, 1957, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 742.