ВО́РСА, и, ж. Густий пушок з коротких волокон на поверхні деяких тканин. На.. барабанах сукно хватали довгі ряди ворсильних колючих шишок і наводили на йому блискучу ворсу (Н.-Лев., II, 1956, 97); Сагайдачний не ворухнувся, — лежав, випроставши руки на ковдрі, пестив пучками ворсу і дивився у стелю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 580).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 742.