ВОРО́ЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм., рідко. Те саме, що переверта́тися 1. Горщок сей черепком накрила, Поставила його на жар.. Запарилось, заклекотіло, Ворочалося зверху вниз (Котл., І, 1952, 155); Старий Кравчина прислухався до вітру, не в силі заснути. Ворочався на полу з правого боку на лівий бік (Цюпа, Назустріч.., 1958, 393).

ВОРОЧА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., діал. Повертатися назад. — Ой, їдь та їдь, мій миленький, Та не забавляйся, На конику вороненькім Назад ворочайся! (Укр.. думи.., 1955, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 742.

Ворочатися, чаюся, єшся, гл.

1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол.

2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. ІІІ. 429.

3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. І. 239.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 256.