ВОРОНЬКО́, а, ч. Кінь вороної масті. Пускається [Максим] навздогін своїм баским бистроногим вороньком… (Мирний, І, 1954, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 741.