ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Гроза надходила із заходу до сходу.. чорна, як воронь (Мал., II, 1956, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 741.