ВОРО́НКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́рва 1. Ми об’їжджаємо величезні воронки від вибуху авіабомб (Перв., Атака.., 1946, 170); Частіше зустрічались глибокі воронки, валялись позеленілі гільзи від патронів та снарядів (Шиян, Гроза.., 1956, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 741.

Воронка, ки, ж. Воронка. Як олива закипіла, а вона виносить на двір, одтика воронку і по два кухлі у кожну бочку. Рудч. Ск. II. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 255.