ВОРОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Вороний кінь. Звідти він побачив, як.. Нечуйвітер схилився на гриву свого воронця (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 256); Беруть воронців із конюшень, виносять сідельця та збрую (Мал., II, 1959, 14).

2. бот. Півонія вузьколиста (Paeonia tenuifolia L.). В травні розпускаються великі темно-червоні квіти воронця — півонії вузьколистої (Наука.., 5, 1967, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 740.

Воронець, нця, м.

1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. Мет. 339.

2) Напитокъ изъ водки съ медомъ.

3) Раст. а) Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. І. 130. б) Spirala Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 255.

вороне́ць див. піво́нія.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 117.