ВОРОНЕНЯ́, я́ти, с. Пташеня ворони або ворона. І треба ж, що на сюю пору Пило біля ставка дурне Вороненя (Греб., І, 1957, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 740.

Вороненя, няти, с. = Вороня. Ворон послав вороненя, воно й полетіло. Грин. І. 163. Ум. Вороненятко. Прилітає ворон з вороненятком. Грин. І. 162.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 255.