ВОРОЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ворожи́ти 1, 2. Я не вірю, .. щоб з того ворожіння Вийшла правда (Щог., Поезії, 1958, 368); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Жур., Звич. турботи, 1960, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 740.

Ворожіння, ня, с. Гаданіе, ворожба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 255.

ворожі́ння див. ворожба́.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.