Воро́б’я, б’я́ти, с.

1) = Гороб’я.

2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб’я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб’ятко на руках держить. Гол. І. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 254.