ВОРКІТЛИ́ВО. Присл. до воркітли́вий. Ніжно гладить [мати].. моє непокірне.. волосся, говорить воркітливо, немов пісню колискову співає (Збан., Єдина, 1959, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 738.