ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку,.. зовсім не чув Іванового воркотання (Фр.. III, 1950, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 738.

Воркотання, ня, с.

1) Мурлыканье.

2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 254.