ВОНІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Блювати. Огидне, слизьке харкотиння поривало [Анатолія] вонітувати (Кач., II, 1958, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 737.