Вольнувати, ную, єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. І. 234.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 253.