ВОЛО́ШИН, а, ч., заст. Волох. А я собі волошин хороший, А я собі коваля напросив, Аби мені чобітки підкував (Федьк., І, 1960, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 734.

Волошин, на, м. Валахъ, румынъ. У нас такий панич як волошин: чорнявий, з волосом на виду. Ном. № 8554.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 252.