ВОЛОХА́ТИТИСЯ, иться, недок. Бути вкритим чим-небудь волохатим. Салоган підіймав голову, і на його свіжоголеному обличчі начорно виділяється глибока вм’ятина в підборідді, що волохатиться невибраним волоссям (Стельмах, Хліб.., 1959, 95); Ніжно-біле обличчя.. волохатилось дрібним пушком (Гончар, І, 1954, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 733.