Про УКРЛІТ.ORG

волоток

ВОЛОТО́К, тка, ч. Зменш. до во́лот. Цвіли [очерети], повикидавши свої пухкі, кучеряві волотки, легенькі, як пух (Н.-Лев., III, 1956, 342); В невисокому, але чистому, з повними волотками просі жагуче підпадьомкали перепелиці (Коз., Нові Потоки, 1948, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 732.

вгору