ВО́ЛОТ, а, ч. Те саме, що во́лоть. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог (Номис, 1864, № 313); Достигали врожайні проса, обважнів рясний волот (Горд., II, 1959, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 732.

Волот, та,, м. Колосъ, метелка проса или овса. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог. Ном. № 313. Ум. Волото́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 252.