ВОЛО́ССЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до воло́сся. Забрала [Оксана] свою косу і волоссячко усе, завернула у хусточку і пригорнула до серця (Кв.-Осн., II, 1956, 454); Олена відгорнула з-понад очей волоссячко, що набігло їй на чоло (Турч., Зорі.., 1950, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 732.