ВОЛОСИ́НА, и, ж. Ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини. Намерзнусь, було, взимку, бо кожух такий, що волосина від волосини — на палець (Барв., Опов.., 1902, 173); Сива волосина ясно виділялася на тлі темної зачіски (Собко, Граніт, 1937, 8).

◊ Ви́сіти (трима́тися і т. ін.) на волоси́ні: а) бути в загрозливому, безнадійному стані, становищі; бути близьким до загибелі. Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (Довж., І, 1958, 450); б) (над ким) дуже загрожувати комусь (про лихо, нещастя). Лихо висіло на волосині над його головою (Мирний, III, 1954, 187); На волоси́ну — зовсім мало; трошечки. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Мирний, І, 1954, 85); Ні (ані́) на волоси́ну — ніскільки, нітрохи, зовсім. А Параска за всю ту ніч ні на волосину не заснула (Мирний, IV, 1955, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 731.

Волосина, ни, ж. Одинъ волосъ, волосинка. Рудч. Ск. І. 105. Присмалив там золоту волосину (з коня) — тут прибігає кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 108. Одна була волосина, та й ту гнида одкусила. Н. п. За сю ніч і на волосину не заснула, т. е. не заснула и чуточку, ни на минуту. Мир. Пов. І. 120. Ум. Волосинка. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 251.