ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, Признач. для співу; співочий. Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Укр. клас. опера, 1957, 60); Великий внесок у вокальну Шевченкіану зробив український композитор В. Заремба (Літ. Укр., 28.IX 1965, 2).

2. лінгв. Стос. до вокалізму. За приклад такої асиміляції в царині голосних може бути вокальна гармонія — уподібнювання голосних звуків сусідніх складів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 726.