ВОКА́Л, у, ч., розм. Вокальне мистецтво; спів. Мишуга знову у Варшаві. Співає в театрі, викладає в музичному інституті ім. Монюшка, читає прилюдні лекції а вокалу (Мист., 5, 1956, 40); Станіславський говорив, що в мистецтві Шаляпіна сталося чудове органічне злиття драми, музики і вокалу (Про мист. театру, 1954. 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 725.