Вознесі́ння [Госпо́днє] = Знесі́ння = Уше́стя (Вше́стя) — за церков­ним календарем, одне з дванадесятих церковних свят, яке відзначає­ться на 40-й день після Пасхи; припадає на період від 30 квіт­ня/13 травня до 3/16 червня у чет­вер шостого тижня по Світлій не­ділі (за євангельською легендою, день вознесіння Христа на небо); у народі пекли хлібні вироби у ви­гляді драбини, освячували, части­ну роздавали вбогим; це були сим­волічні щаблі, сходинки для Ісуса (можливо, залишок язичницького поклоніння Велесу — богові плодючості); вважалося, так Христові легше буде дістатися неба; пекли млинці, «Божі онучі» (онучі, як ві­домо, обов’язковий елемент і се­лянського взуття, — вони нібито допоможуть Господові при його сходженні на небо); святом закін­чується пасхальна обрядовість і відкривається троїцька, перехід до літа з його сподіваннями на новий урожай, — «на Вознесіння гарна погода — до врожаю», «Вознесіння з дощем — Ілля з грозою», «як на Знесіння цвіт, то на Петра хліб». Не прийдеться Вшестя в середу, а все в четвер (М. Номис); Не буде цього,як Вшестя в середу (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 110.