ВОДІ́Й, я́, ч. 1. Той, хто водить машину, керує нею; шофер. На повний газ включив мотор досвідчений водій (Уп., Вірші.., 1957, 45); Адже саме вони, молоде покоління, мають стати водіями космічних кораблів (Рад. Укр., 15.IV 1961, 2).
2. перен. Той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич. Піднісши свій стяг жалібний І зціпивши серце своє, Встає він [робітничий клас] — і вождь, і водій, Ленін мільйонний встає! (Бажан, Роки, 1957, 6); Культ особи випливав із спроби поставити окремого героя над масами над народом — і притому не як водія і виразника їх, інтересів, а як вершителя їх долі (Рад. літ-во, 3, 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 718.